Antimonopolistische Typen

Antimonopolistische Typen

Antimonopolistische Typen

21.10.2010 | Journal | No Comments

Німецький журнал  PAGE в номері за жовтень опублікував статтю про шрифтовий дизайн в Україні та Білорусії. Автор не забув і про нашу скромну студію, що є дуже приємно. Ілюстрації до статті можна побачити на сайті журналу в окремому розділі  http://www.page-online.de/emag/typo/artikel/cyrillic_type2 .

Клаус-Петер Штаудінґер
Переклад статті українською Віктор Харик.

АНТИМОНОПОЛІСТИЧНІ ШРИФТИ

(PAGE 11.10.2010)

PAGE 11.2010

PAGE 11.2010

Кириличний – це не автоматично російський. У попередньому числі ми вже презентували шрифтову сцену в Росії, на цей раз мова піде про кириличний шрифтовий простір у сусідніх з Росією країнах – в Україні та Біларусі. Обидві ці країни на Заході перш за все асоціювались з Чорнобильською атомною катастрофою, з проблемами доставки газу, та можливо у зв’язку з боксом та футболом. Про все інше уява була приблизна.

Україна з її 45-мільйонним населенням аж ніяк не маленька країна, але, так само як Біларусь, не може конкурувати з Росією по рівню можливостей освіти. Київ – стародавня столиця України та її культурний центр, у ньому й нині мешкає багато видатних діячів. Так само й з біларуським Мінськом. Кожна з двох країн має власну мову, хоча й споріднену з російською, проте потребуючу власних специфічних літер.

Можливо порівняти ці відміни з різницею між нашими та скандинавськими умляутами, якби йшлося лише про позначення голосних.

Знаменно, що у цій частині кириличного світу високий рівень каліграфії. Її вплив помітний на щорічних Святах Кирилиці у Харкові, що їх відвідують й фахівці із сусідніх країн. Чимало дизайнерів саме через каліграфію прийшли до шрифтового дизайну. Вони робили й роблять чудові каліграфічні проекти – дивовижні логотипи, плакати чи книжкові титули. У Київській Академії Мистецтв Василь Чебаник, сам визначний каліграф, нещодавно почав читати курс шрифтознавства. Його перші учні поступово починають професійну діяльність.

Не в Києві, а у приморському Бердянську працює Андрій Шевченко зі своєю власною словолитнею

AndrijScript. “Найвідоміше кліше про кирилицю, що я його прагну спростувати, це російська монополія на неї”, – впевнено каже Андрий. Шевченко вважає Україну країною згаслих традицій, де кожне покоління має починати з нуля. Це результат довгої боротьби проти поневолювачів: “Звідки існуватиме друкарська традиція, коли первісну мову було заборонено, письменників страчено, та нвіть літери було вилучено з абетки іноземними володарями?”

Для своєї роботи Андрій Шевченко спочатку вивчав історію української каліграфії та шукав стиль, що хоч трохи був би гідний історичних зразків. Поряд з експериментальними акцидентними шрифтами він у 2007-2008 роках створив свій шедевр – суперґарнітуру Oksana. Українська “робоча конячка” має ясну структуру та, завдяки м’яким формам напівсерифу, приємно вигляда – у курсиві майже по-голандському.

Дуже прозахідно зор’єнтован Сергій Ткаченко з Кременчуга, містечка південно-східніше від Києва. З 1990-х він займався програмуванням, дизайном та закінчував різні університетські курси. Але його провідна мета розробляти багатомовні шрифти, що містили б й кирилицю.

Нв сьогодні в нього вже підготовано для ринку 25 фонтів, що деякі зних розповсюджуються безкоштовно. Він крок за кроком розвивав форми пост-техноїдної ґарнітури Bladi, одної з найперших та найуспішніших. Сергій вважає за проблему збут власних фонтів: “У США багато поважних словолитен та вони визнають лише провідні валюти. Втім більшість шрифтових дизайнерів змушені жити з тим, що виробництво шрифтів дає недостатній прибуток. Недалекий оформлювач у нас не готовий купляти нові шрифти. Лише незалежний видавець може собі дозволити нового шрифта, щоб якось виділити свої видання”.

До більш молодої ґенерації належать тьозки Дмитро Растворцев та Дмитро Яринич, що їх творчість має не надто багато спільного. Дизайнер високого гатунку Растворцев з північно-східного міста Суми дуже попередливий та обов’язковий; Яринич працює у жвавому столичному Києві. Растворцев – ексцентрик не лише за своїм топографічним знаходженням: його фонти та мальовані зразки нагадують роботи британця Джонотана Бернбрука, як і той він грає у провокацію, пакуючи іронічну критику в царистську, тоталітарну чи сексуальну привабливість. Це вочевидь й принесло йому відомість на батьківщині та у Росії.

Яринич нещодавно приїжджав сюди зі своїм першим професійним шрифтом Terraformer, на який, абсолютно несподівано для автора, у Берлині було підписано договір. Але він бачить можливість самовтілення не лише за кордоном: “Взагалі, українська поліграфія в усіх відповідних публікаціях вигляда дещо слабенько, проте ми сумлінно працюємо, щоб це перебороти. Головна причина відставання – низький культурний та соціальний рівень”.

Ще молодші Лук’ян Турецький та Ірина Корчук об’єднались зі «старими зайцями» Генадієм Заречнюком та Віктором Хариком навколо словолитні  2d. Засновник об’єднання Турецький – власник однойменної дизайн-студії у Львові – охоче конструює незвичні акцидентні або символьні фонти. Корчук оновлюючи проектує орнаментальні фонти, а досвідчений майстер Заречнюк, авторитетний каліграф та наставник, випустив каліграфічний фонт та забезпечує технічну підтримку. Квартет завершує Харик, 1957-го року народження, один з наріжних каменів у підвалинах української шрифтової сцени. Ще у радянські часи, мючи контакти на заході, він привносив у дизайн кириличного шрифту дух сучасності. Водночас із вдалим розвитком кириличного шрифту він вивчав особливості інших напрямків “Спроби наблизити кириличні графеми до латинської традиції на початку1970-х років призвели до виникнення так званої “болгарської кирилиці”- логічнішої, але менш кириличної. В Росіїї такі шрифти звуть “прямими курсивами” та майже ніколи не вживають”.

Природньо Харик теж знає, що зумовило “українськість”: “Через те, що у радянські часи культурне життя було суворо регламентовано, в Україні не було жодної словолитні”. Втім склалась характерна традиція асиметричної засічки, що повертає нас до Георгія Нарбута, що на початку 20-го століття працював над створенням національного стилю. “Хоча асиметричні серифи не є виключно українським винахідом, українці сприймають шрифти з такими засічками українськими”. Цю ознаку можна знайти як в деяких шрифтах Харика, так й у Oksana, Turbota Андрія Шевченко або у Liony

Кирила Ткачьова. Харик вже давно цікавиться культурними окраїнами та вивчати їх перехрещення з екзотичними шрифтовими системами. Хоча у 70-80-ті його шрифтові проекти не були реалізовані, сьогодні його фонти, такі наприклад як New Hotinok (спільно з  Заречнюком) чи Simeon, досконало інтерпретують різні історичні зразки та видаються позачасово сучасними. Його просвітницька діяльність безперечна, а численні відзнаки свідчать про його професійне визнання у світі кирилиці.

Маленька Біларусь з її 9,5-мільйонним населенням строкатого етнічного походження має традиційні зв’язки з Литвою та Польщею. В її історії відомі такі видатні особистості як Франциск Скаріна, що після 1500 року одним з перших друкарів склав кирилкою книжковий текст, ознаменувавши цим перехід з церковно-слов’янської на біларуську мову та започаткувавши сучасну біларуську. Крім пишної орнаментики та каліграфії не було ніякої визначеної друкарської традиції – так тривало доти, доки в останні роки не з’явились нові складальні ґарнітури. Все це відбувається у столичному Мінську, що по кількості населення – 1,8 мільйонів – можна порівняти з Гамбурґом.

Місто на річці Свіслач для Аляксєя Коваля, 1984 року народження, є місцем, де він, як фрілансер може заробити на життя у бурхливому розмаїтті засобів масової інформації. Після того, як він своїм техноїдним фонтом Softrobe звернув на себе  певну увагу, він у 2009 засновав Koval Type Foundry, щоб активніше реалізовувати своє захоплення шрифтами

Молодому арт-директору Денісу Сєрєбрякову ще далекувато до справжніх фонтів – але він робить для своїх проектів самобутні шрифтові  логотипи. Він планує невтомно працювати, стверджуючи: “Літери – то моє життя!”. Схоже що біларуський дизайн зараз на підйомі. Майбутнє покаже наскільки самодостатні зростаючі таланти, такі як Віктар Аутушка, Кейт Бушук, Катя Нєстєрова, фанатка готики Ірина ModBlackmoon, чи працюватимуть активно зі шрифтом та чи зможуть реалізуватись на батьківщині. Вже тепер дехто тягнеться за освітою та професійним аґажементом до Росії — як, наприклад, на курс шрифтового дизайну до Іллі Рудермана у Москву.

Кирилка повинна, як і латинка, функціонувати для кількох різних абеток. Певно тривале панування російської мови призвело до того, що власні мовні можливості ще у розвитку. Поступово складається складна система, ще кінцево недовершена у накресленнях та стилістиці ґліфів. Розвиток втім триває.


Tags: , ,


Share this article:



Would you like to share your thoughts?

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *