Тінь

Тінь

Тінь

26.06.2016 | Journal | No Comments

Допис який я починав писати кілька разів. І кожен раз він мені не подобався своєю суб’єктивністю і емоційною забарвленістю. Все таки відчуваю потребу проговорити це, запишу фрагменти настрою. Це фото зробив ще весною, воно ілюструвало мій настрій.

Скоро демобілізація і я радий, що знову повернуся до сім’ї. До коханої дружини, дітей і родини. Я радий, що перестану бути тінню для своїх дітей, дивним гостем, що іноді приїжджає до них, ночує одну ніч, катає на машині і знову десь зникає на місяць чи два. Їм важко пояснити свою відсутність абстрактними поняттями. І мені насправді ще повезло, в більшості мобілізованих такої частої можливості відвідувати рідних не було.

Цей факт не дає мені права жалітися на якісь незручності. За винятком кількох періодів на полігонах я маю штабну роботу за комп’ютером. Поїздки наших офіцерів в АТО, це скорше привілей з довгою чергою і ніхто навіть не ставив питання щоб мене туди відправити. Цілий рік я докладав зусиль щоб бути корисним на своєму місці за компом. Маю надію це так і було.

Тому «тяготи і лішенія» військової служби лягли більшою мірою на сім’ю. Мені пощастило, що дружина нормально поставилася до того що я взяв повістку і не відленяв. Я вдячний, що їй вистачило нервів і сили на цей непростий рік.

***

Тут могло бути багато тексту в стилі «зрада», «все пропало». Не хочу підкормлювати російських пропагандонів.

***

Служба вже триває понад рік і я відвик від тих речей, що оточували мене до війська. Коло спілкування змінилося радикально. Телефонна книжка поповнилася десятками контактів офіцерів, старшин і солдатів. Армія навіть окупувала мою френд-стрічку в фейсбуці. Для мене як компліменти звучали періодичні запрошення залишитися на контракт від різних людей. Але тоді деякі офіцери мали б повне моральне право заставляти голити бороду, замахувати статутом і виконувати якусь муть яка позбавлена жодного змісту.

***

Чого я боюся так це питань друзів і колег про армію коли повернуся. Я хочу бути культурним і тактовним. Але якщо мені хтось знову скаже, що він тому і не пішов до війська, бо там така херня… я можу і зірватися. Нахамлю, спалю мости і зруйную стосунки якими дорожу. А я вами дорожу хлопці.

P.S. Незабаром кола пекла з документів, що треба залагодити при демобілізації. Не хочу навіть про це думати.


Share this article:



Would you like to share your thoughts?

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *